ВЕРНУТЬСЯ К ОГЛАВЛЕНИЮ

ПРИРОДА — ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ'Я
В. О. Сухомлинський

...У перші тижні роботи «Школи радості» я уважно вивчав здоров’я дітей. Незважаючи на те, що всі діти виросли в селі, на лоні природи, окремі з них були бліді, мали слабкі груди. А у Володі, Каті, Сані, як кажуть, були шкіра та кістки, такі вони були худенькі й слабосилі. Харчування майже в усіх дома добре, головною причиною слабкості і хворобливості окремих малюків було те, що вони жили, так би мовити, в тепличних умовах; матері оберігали їх від найменшого подиху вітерця. Діти швидко стомлювались, у перші дні життя «Школи радості» вони ледве могли пройти якийсь кілометр. Матері скаржилися на поганий апетит у цих дітей.

Я переконав батьків у тому, що чим більше вони оберігатимуть малюків від простуди, тим слабшими будуть діти. Всі погодилися з моїм настійним проханням посилати дітей у жаркі дні до школи босоніж – для дітей це було великою радістю. Одного разу нас застала в полі тепла злива. Додому дітям довелося йти калюжами; всупереч побоюванням батьків ніхто не захворів. З великими труднощами вдалося домогтися того, щоб батьки не кутали дітей у сто одежинок, не надягали на них фуфайок і светрів «про запас», «на всяк випадок».

Line.jpg (2197 bytes) SuxomG.jpg (31113 bytes)

У нас стало правилом: жодної хвилини в осінні, весняні і літні дні діти не повинні бути в приміщенні. В перші 3-4 тижні «Школи радості» діти проходили щодня 2-3 кілометри; на другий місяць – 4-5, на третій – 6.1 все це серед полів і лук, у дібровах і в лісі. Пройдена за день відстань непомітна для дітей, тому що не ставимо за мету – пройти стільки-то кілометрів; рух, ходьба – засіб досягнення іншої мети. Дитині хочеться йти, бо вона почував себе відкривачем світу. Діти поверталися додому стомлені, але щасливі, життєрадісні. А без утоми не може бути здоров’я. Здоров’я вливається в дитячий організм живодайним джерелом тоді, коли після трудового напруження дитина відпочиває.

На чистому повітрі, після того як пройдено кілька кілометрів, у дітей з’являється, як кажуть батьки, «вовчий апетит». В ті дні, коли ми з малюками збиралися в ліс, я радив їм брати з собою хліба, цибулі, солі, води і кілька сирих картоплин. Батьки спочатку вагалися: хіба діти їстимуть це? Адже вдома вони відмовляються і від кращих харчів. Та виявилося, що й хліб, і цибуля, і картопля в лісі – найсмачніша їжа, До того ж у дітей розвивався апетит, і вони із задоволенням з’їдали вдома запропоновану їм тарілку супу чи борщу. Уже через місяць порожевіли щічки в найблідіших малюків, а матері не могли нахвалитися хорошим апетитом у дітей: зникли примхи, діти їдять усе, що не дай.

Василь Олександрович Сухомлинський (19181970) педагог-валеолог, кандидат педагогічних наук, публіцист, письменник, автор багатьох книг, брошур і статей, художніх творів для дітей (газ. “Валеологія” з 1999 року постійно знайомить з ними читачів). Розробляв питання теорії і методики виховання у шкільному колективі і родині, всебічного гармонійного розвитку особистості учня,  педагогічної майстерності. Особливу увагу приділяв проблемам здоров’я дітей, морального, естетичного та трудового виховання школярів.

ВЕРНУТЬСЯ К ОГЛАВЛЕНИЮ